‹ Назад

 

Сьогодні ми вшановуємо пам’ять Хаблака Олександра Вікторовича — мужнього воїна, який віддав своє життя за Україну, її свободу та незалежність.

 

Олександр народився 24 серпня 1989 року на Луганщині в селі Брусівка на Біловодщині. У дитинстві захоплювався футболом і мотоциклами, здобув вищу освіту за спеціальністю «Психологія». До війни працював у Біловодському лісомисливському господарстві. Згодом разом з родиною проживав у Сіверськодонецьку.

 

Свій шлях захисника України розпочав у 2015 році, ставши до лав Збройних Сил України. Служив у 72-й окремій механізованій бригаді, а після завершення контракту у 2016 році продовжив службу в Державній прикордонній службі України. Понад 6 років свого життя він присвятив служінню українському народові.

 

З початком повномасштабного вторгнення росії Олександр без вагань знову став на захист держави. Проходив службу у складі 3-го Луганського прикордонного загону імені Героя України полковника Євгена Пікуса, обіймав посаду інспектора прикордонної служби — водія відділення «Золоте». Побратими знали його як надійного, відданого та сміливого воїна, який завжди був готовий підставити плече.

 

16 квітня 2022 року, виконуючи бойове завдання в районі північної околиці міста Кремінна Луганської області, підрозділ, у складі якого був Олександр, прийняв важкий бій з противником. Попри авіаційні та артилерійські удари ворога, українські захисники не залишили позицій і мужньо стримували наступ. У ході бою головний сержант Олександр Хаблак отримав поранення, несумісне з життям, і загинув смертю хоробрих.

 

У Олександра залишилася дружина Юлія та родина.

 

Його стійкість, незламність та вірність присязі назавжди залишаться прикладом для всіх нас.

 

За особисту мужність і самовіддані дії, проявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, Олександра Хаблака нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).

 

Спочатку був похований у місті Дніпро на Краснопільському кладовищі. 29 листопада 2025 року Героя було перепоховано в місті Черкаси.

 

Герої не вмирають