‹ Назад

 

Цими вихідними внутрішньо переміщені особи з Луганщини відвідали перший етап обласного культурного проєкту «Жива спадщина: від громади до музею». Захід проходив на території Рівненського обласного краєзнавчого музею — осередку автентики, традицій та духовності регіону, і об’єднав представників громад, майстрів, етнографів та просто небайдужих людей, які розуміють: культурна спадщина — це те, що ми зберігаємо разом.

 

Попри мінливу погоду, до музею завітали чотири громади — Мізоцька, Варковицька, Здовбицька та Корнинська. Вони представили свою унікальну нематеріальну спадщину — пісні, танці, ремесла, кулінарні традиції, народні костюми та багато іншого, що зберігається й передається з покоління в покоління. Кожен виступ був пронизаний щирою любов’ю до української культури — цією особливою ниткою, яка зшиває нас у складний час.

 

Організатори та музейники отримали багато подяк за можливість доторкнутися до автентики не лише через експонати, а через живе дійство — щире, емоційне, об’єднуюче. Особливою для себе відзначили переселенці традицію поділу короваю.

«Майстер-класи, пісні, вишивка, ремесла — усе організовано з душею, кожен міг побачити, наскільки багатою є жива культура України», — зазначив пан Василь, переселенець із Луганська.

 

«Захід показав: наше коріння — у звичаях, піснях, у побутових речах, яким десятки й сотні років. Дуже хочеться, щоб такі події стали регулярними», — поділилась пані Наталія з Сіверськодонецька.

 

«Сприяти інтеграції ВПО у приймаючу громаду шляхом ознайомлення з її історико-культурною спадщиною, соціальними ресурсами та сучасними можливостями, традиціями й культурними надбаннями приймаючої громади, покращення психологічного добробуту учасників шляхом створення умов для позитивної соціалізації, неформального спілкування і відчуття стабільності», — поділилась ініціаторка участі Руслана Багінська, завідувачка Сектору культури Біловодської селищної військової адміністрації.

 

Подія, присвячена нематеріальній культурній спадщині, стала міцним містком між минулим і сучасністю, між громадою, яка приймає, та людьми, що були змушені залишити свій дім. Відвідувачі високо оцінили теплу атмосферу та важливість подібних ініціатив, адже саме через культуру ми знову відчуваємо себе вдома.