‹ Назад

 

Чотири роки тому, 12 березня 2022 року, війна обірвала його молодість у боях за Волноваху, але не змогла забрати світло відважного морського піхотинця. Він обрав шлях офіцера серцем — не лише з обов’язку, а з любові до України. Завжди усміхнений, закоханий у життя, Владислав ніс у собі майбутнє, яке не встигло розквітнути, але залишило слід у кожному, хто його знав…

 

Владислав Юрійович Мельник народився 18 лютого 2000 року в селі Данилівка Біловодської селищної громади Старобільського району Луганської області. У 2006 році пішов до першого класу Новодеркульської загальноосвітньої школи імені А.В. Пастухова. У шкільні роки був щирим, товариським, мав багато друзів. Саме тоді він визначився з професією — обрав шлях універсального військового, морського піхотинця.

 

У 2017 році Владислав здійснив свою мрію — став курсантом елітної Військової академії (м. Одеса). Навчався на факультеті підготовки спеціалістів Десантно-штурмових військ та морської піхоти за спеціалізацією «Управління діями підрозділів морської піхоти».

 

Службу лейтенант Мельник розпочав у серпні 2021 року у військовій частині А1275 (м. Маріуполь). Обіймав посаду командира 3-го взводу 1-ї роти морської піхоти 503-го окремого батальйону морської піхоти, виконуючи бойові завдання у селищі Верхньоторецьке Донецької області. З 2 березня 2022 року боронив підступи до Волновахи. Свій останній бій прийняв під час оборони села Євгенівка, віддавши життя за Україну.

 

Похований Герой на Пагорбі Слави в м. Ужгород.

 

За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, відповідно до Указу Президента України №397/2022 від 8 червня 2022 року, Владислава Мельника нагороджено орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

 

Його відданість та мужність завжди житимуть у наших серцях. Він залишиться в нашій пам’яті як справжній Герой, а його ім’я навіки буде взірцем патріотизму для наступних поколінь.